О леле, правда. Вештався я блазнем
І в ницості поганив почуття,
Топтав, низотно торгував не раз ним
Без жодного жалю і каяття.
Не бачив правди я, лиш незугарне
Її зображення криве — на сміх.
Та не пішов мій сказ отой намарне:
Я досвідом дійшов — ти краща всіх.
Тепер по всьому вже. Змикаю коло.
І досвідів нових не прагну я.
Лиш ти одна. І сяєво навколо,
Межо стремлінь, свята жаго моя.
Тож хай сягне моя любов бездонна
До неба чистого — до твого лона.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
На жаль, це правда: де б я не бував,
Примушував себе до блазнювання,
За безцінь найдорожче продавав,
Новим гріхом ганьбив старе кохання.
Це правда: я на вірність поглядав
З підозрою, мов гризла недовіра.
Та другу юність серцю я надав,
Довівши, що любов до тебе – щира.
Тепер всьому кінець. Не буду знов
Розпалювати пристрасті багаття:
Безглуздо випробовувать любов.
Ти – божество моє, моє розп’яття.
Прийми мене у серце й привітай –
У тебе в грудях мій жаданий рай.
Переклав Олександр Грязнов
