Твоя любов стира з мого чола
Тавро, що брехні випекли жорстокі.
Ну й що мені і осуд, і хвала,
Зломовності та наклепів потоки?
Лиш тільки ти — мій світ і трибунал,
Що властен суд чинити наді мною.
І не сягне лукавий світ ганьбою
Моїх чуттів, закутих у метал.
На дно пекельне наклеп я спровадив
Тих ницих голосів, що скрізь гули,
Я став глухий, як до сичання гадів,
До підлих лестощів і до хули.
Понад усе — твоя любов незмінна,
А цілий світ — пустеля безгомінна.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Любов і жалість згладжують тавро,
Що залишили наклепи й догани,
Бо ти для мене робиш лиш добро,
А з мене викорінюєш погане.
Ти – весь мій світ. Зусиль я докладу,
Щоб схвалення із вуст твоїх почути.
Крім тебе більш нікого не знайду,
Хто міг би до добра мене вернути.
В безодню кину клопоти усі,
Немов гадюк огидливих сплетіння.
Я не боюсь несхвальних голосів,
Підлесників і критиків шипіння.
У цьому світі справжній тільки друг,
А окрім нього мертве все навкруг.
Переклав Олександр Грязнов
