Чи це тебе прийнявши, мов корону,
П’ю лестощі — трутизну королів?
Чи зір мій ще тримає оборону,
Чи від твого відьомства ошалів —
Твоїх алхімій похопив науку
І творить ангелів з гримучих змій
Та всякій нечисті, що йде під руку,
Малює образ неповторний твій?
Ні, перший здогад: лестощі у зорі.
І їх спива мій дух — король сліпий.
А зір, знавець смаків, дає напій,
Якого прагне повелитель хворий.
Гріх зменшиться, як там трутизна є,
Зір готував — за те ж він перший п’є.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Можливо, коронований тобою,
Як всі монархи, лестощі я п’ю?
Або ж ти очі звабив ворожбою
І в хід пустив алхімію свою?
Мій зір з чудовиськ і речей огидних
Створити херувимів може враз,
Із хиб або ушкоджень очевидних
Зробивши досконалість напоказ.
Ні, вірне перше: лестощі у зорі.
Очам відоме все, що я люблю.
Вони уміють в радості і в горі
Подати повну чашу королю.
Хай це отрута, – меншим буде гріх,
Оскільки очі п’ють раніш за всіх.
Переклав Олександр Грязнов
