Вільям Шекспір – Сонет 116 – Не буду я чинити перешкоди: Вірш

Не буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець. То не любов,
Що розцвіта залежно від нагоди
І на віддаленні згасає знов.

Любов — над бурі зведений маяк,
Що кораблям шле промені надії,
Це — зірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.

Любов — не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі —
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня — я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

Єднанню двох закоханих сердець
Я більше не чинитиму завади.
Покласти почуттям моїм кінець
Не зможуть ні обставини, ні зради.

Любов для мене – рятівний маяк,
Що не згасає в мороці й тумані.
Це – зірка провідна, яку моряк
Розшукує очима в океані.

Любов – не лялька Часу, хоч серпом
Він скошує усі її принади.
Проте, вона й перед Страшним судом
У нього не проситиме пощади.

Якщо б це все я стверджував дарма, –
Нема любові й віршів теж нема!

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 116 – Не буду я чинити перешкоди":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 116 – Не буду я чинити перешкоди: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.