Вільям Шекспір – Сонет 117 – Суди мене, що був скупий у всьому: Вірш

Суди мене, що був скупий у всьому,
Твоїм щедротам загубивши лік,
Що занедбав стежки до твого дому,
З яким душею зв’язаний навік.

Що на любов тобі належним правом
З чужими я ділитися посмів,
Своїм вітрилам дозволяв лукавим
Нести мене до інших берегів,

Бичуй мене, кляни мою сваволю,
Моїх учинків непрощенний гріх,
Карай мене судом очей своїх,
Лише презирством не причишой болю!

Суди мене, злочинного, стократ,
Твоя любов — мій добрий адвокат.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

Скажи мені, що я зневажив те,
Чим за добро повинен був платити,
Що я кохання знехтував святе
І побажав кайдани з себе збити.

Що іншим я пропонував свій крам, –
Твої права на мене, – й ціни сталі,
Що підставляв свій парус всім вітрам,
Котрі несли від тебе якнайдалі.

Мій норов і провини занотуй,
До доказів додай свої здогадки;
Усі мої пояснення спростуй,
Та не карай за зраду без оглядки.

Я тільки намагався довести,
Що чесно і постійно любиш ти.

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 117 – Суди мене, що був скупий у всьому":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 117 – Суди мене, що був скупий у всьому: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.