Вільям Шекспір – Сонет 119 – Яким питвом з отруйних сліз сирени: Вірш

Яким питвом з отруйних сліз сирени —
Пекельним варивом — упився я:
То блиск надій, то розпачу змія,
То зникла ти, то знову біля мене!

Який вчинив я непрощенний гріх,
Що всі тортури змушений терпіти!
Який вогонь торкнувсь очей моїх
І спорожнив запалені орбіти?

Благословенне зло, коли від зла
Стає миліше нам усе прекрасне,
І та любов, що знищена була,
Розцвівши знов, ніколи не погасне.

Шкода мені на горе нарікати, —
Від нього більше зиску, ніж утрати.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

Яке я зілля пив зі сліз Сирен?
Отруєний яким питтям пекельним?
Надії і страхи по руслам вен
До серця плинуть струменем смертельним.

Які жахливі помилки воно
В блаженстві примудрилося зробити?
Гарячка зводить з розуму давно
І бідні очі кинули орбіти.

Та, певне, благотворна сила зла:
Від нього краще робиться ще кращим.
Моє кохання, спалене дотла,
Цвіте, немов би не було пропащим.

І після всіх моїх болючих втрат,
Оновлений, багатший я стократ.

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 119 – Яким питвом з отруйних сліз сирени":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 119 – Яким питвом з отруйних сліз сирени: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.