Твоїм знущанням тішу нині душу.
Впізнавши сам оту гірку печаль,
За власний блуд благать я плахи мушу,
Як маю серце, а не куту сталь.
Коли й тебе гріхами так уразив,
Як ти мене, — о серце, розколись!
Чи я, тиран, забув про ті образи,
Що їх від тебе зазнавав колись?
Нехай та ніч, печальна і найдовша,
Мої страждання нагада мені,
Щоб, каяття бальзам я віднайшовши,
Зцілив тебе, як ти мене в ті дні.
І я, і ти — вчинили блуд по разу:
Тепер взаємну вибачмо образу.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Те, що бував недобрим ти зі мною,
Мені на користь. Я відчув печаль,
І нині мушу гнутись під виною,
Бо все ж у мене – нерви, а не сталь.
Якщо й тебе гнітить моя немилість,
Ти справді пережив пекельний час.
Отак в житті обставини змінились,
Місцями дивно помінявши нас.
Нехай же нагадає біль у скронях,
Що я відчув тієї ночі сам,
Щоб я приніс для зцілення в долонях,
Як ти мені, розкаяння бальзам.
Платнею за взаємне зловживання
Хай стане щиросердне покаяння.
Переклав Олександр Грязнов
