Чи б міг дарунок твій на незабудь
Мені любовну пам’ять замінити?
З лиця землі колись роки зітруть
Гучних митців полотна знамениті.
Та в мого серця пам’яті живій
Твій образ житиме, не знавши тліну,
Аж доки серце, доки мозок мій
І доки сам безслідно я не згину.
Твоїх чуттів не передасть папір
І спогаду не збереже про тебе, —
Тож тільки серцю ти мойому вір,
А в знаках пам’ятних нема потреби.
Для пам’яті ж тримати опертя —
То визнати можливість забуття.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Твої скрижалі – у моєму мозку.
Вірніше за папірусний сувій,
Надійніше пергаменту і воску
Я збережу у ньому образ твій.
Не втратить пам’ять щонайменшу частку,
Допоки не припиниться життя,
Допоки ми не втрапимо у пастку
Сліпого й руйнівного забуття.
Нотатки не опишуть так багато,
Дають вони уявлення слабе.
Я тим скрижалям довіряю свято,
Що найповніше вміщують тебе.
Якби бажав я щось занотувати,
Я визнав би, що схильний забувати.
Переклав Олександр Грязнов
