Тримать над головою балдахін,
Щоб зовнішню явить тобі шанобу?
Чи класти підмурівок вічних стін,
Що й кілька літ не вистоять на пробу?
Лакуза суєтний, ловець чинів,
Втрачає честь у прагненні пошани.
Забувши хліб, чого б він не вчинив
За ласощі, химерні марципани?
Я тільки про твою прихильність мріяв,
Душі твоєї бранець і слуга.
Прийми ж мій дар малий як щирий вияв
Палких чуттів, владарко дорога.
Геть, злий обмовнику, дрібний пігмею,
Не властен ти над чистою душею.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Навіщо б, відкидаючи обмову,
Носив я над собою балдахін
Чи закладав для вічності основу,
Насправді не надійнішу руїн?
Хіба не бачив я, як все втрачають,
Сплативши незаслужену платню,
Ті, хто життя бездумно витрачають
На лестощі солодкі й метушню?
Дозволь мені твоїм слугою стати.
Прийми цю жертву, вільну і просту:
Себе на тебе хочу обміняти,
Щоб ствердити взаємну чистоту.
Бо чим чистіша душ взаємодія,
Тим менше наклеп ними володіє.
Переклав Олександр Грязнов
