Крилатий хлопче, що в руках затис
Мірило часу і разючий спис,
В ущербі ти ростеш. З твоєї ж волі
Ми любим, в’янемо і мрем поволі.
Але Природа, владарка руїн,
Гальмує твій і завертає плин.
Вона тебе трима лише для того,
Щоб Час губить, глумитися із нього.
Але тремти — бо для забави ти,
Вона не владна вік тебе нести;
Надійде час — не сподівайсь пощади:
Віддасть тебе свого спокою ради.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Мій хлопчику! Ти служиш за прикрасу:
Годинник, люстро й серп тримаєш Часу,
І через це не відаєш потали –
Цвітеш собі, коли усі зів’яли.
Природа, що народжує й вбиває,
Твій вік назад уперто повертає,
Щоб показати, що її майстерність
Надійніша, аніж хвилин мізерність.
Та стережись розгнівати жорстоку:
Вона щадити може лиш до строку,
І врешті-решт в оплату всіх нещасть
Тебе у руки Часу передасть.
Переклав Олександр Грязнов
