О хтивосте, що гониш плоть у сказ,
Страшна нищителько душі слабої,
Джерело лжі, і підступу, й розбою,
Тупа, сліпа й жорстока воднораз.
Вгамована — ти збудниця відраз,
Та надиш знов і знов п’яниш собою.
І вже не знайде любого спокою,
Хто на приманку попадеться раз.
Безтямна ти в жадобі й посіданні.
У всьому крайнощі: при гамуванні —
Ти солод болісний, блаженна мить,
А там — розпука і тягар покути.
Світ знає це. Не зна, як обминути
Небесний рай, що нас до пекла мчить.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Безстидства дух у хтивості живе,
А в дії хтивість – що то за потвора! –
Лжесвідчить, убиває, нищить, рве,
На дикощі й падлюцтво завжди хвора.
Її ненавидиш і любиш ти,
Мов довелось наживку проковтнути,
Яку дають, щоб з розуму звести,
Щоб жертва не злякалася отрути.
Летиш за нею, прагнеш те піймать,
Що тягне вже само тебе до згуби,
На пробу – то блаженство й благодать,
А потім – біль, шахрайство ядозубе.
До пекла рай веде, всі йдуть і йдуть,
Ніхто не обминає згубну путь.
Переклав Дмитро Павличко
* * *
Занепад духу й сорому розтрата –
Ось хтивість в дії. Зазвичай, вона
Надмірна, груба, дика, біснувата,
Клятвопорушна, вбивча і… смішна.
Вгамована, – презирство викликає:
Хто випадком наживку проковтнув,
Ненавидить і спекатись бажає,
Коли свого нарешті досягнув.
Вона настирна в пошуках нагоди
І божевільна в прагненні утіх.
До того – обіцяння насолоди,
А після того – винуватий сміх.
Усе це так. Та як уникнуть раю,
Що нас веде до пекла, – я не знаю.
Переклав Олександр Грязнов
