Ти деспотична, з серцем кам’яним,
Як всі красуні, пишні й гордовиті,
Бо знаєш добре — ти мій скарб, і ним
Я дорожу понад усе на світі.
Та що мені обмови й поговір!
Що ти смуглява — й слухати не стану.
Нехай! Та серцю я скажу: не вір
Чужим очам, заведеним в оману.
Щоб впевнити себе і очі ті,
Щоб і своїм очам не йняти віри,
Я ладен присягнути на хресті,
Що сніг темніший від твоєї шкіри.
Та не смугляве милої чоло,
А чорні вчинки — лиха джерело.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Ти – деспотка, на почуття скупа,
Як кожна, хто красу природну має.
Ти знаєш, що любов моя сліпа
Тебе дорогоцінністю вважає.
Хай кажуть, що смаглявий образ твій
Не викликає стогонів кохання, –
Боюсь я суперечить думці тій,
Хоч сам стогну від вечора до рання.
Щоб врешті-решт повірив я у це
І не зганьбив переживання власні,
Я присягаюсь, що твоє лице
І чорний колір кіс твоїх прекрасні.
А лихослів’я суд, що чорна ти,
Безчесні вчинки мають довести.
Переклав Олександр Грязнов
