Як видавсь я душі твоїй немилим,
Заприсягни нечулій і сліпій,
Що звусь я Волею, Волінням, Віллем,
То й маю залишитися при ній.
Доповнивши твого чуття скарбницю,
В числі волінь твоїх хай буде й Вілль.
Не важить там нічого одиниця,
Де множество зійшлося звідусіль.
Хай буде в велелюднім тлумі тому
Вілль, мов кукіль серед поживних зіль,
Аби а очах лишень і в серці твому
Щось важив той малопримітний Вілль.
Люби лиш волю — й перед світом цілим
Мене любитимеш, бо звусь я Віллем.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якщо душа любовним клопотанням
Постійно опирається, скажи,
Що я зовуся “волею”, “бажанням”,
І їй, сліпій, прозріти поможи.
Хай сповниться бажаннями скарбниця, –
Моє бажання буде незначним,
Бо між великих чисел одиниця,
Як правило, вважається нічим.
Хай буду неврахованим і скритним,
Мені у списку місце відведи.
Нехай для інших буду непомітним,
Але для тебе милим назавжди.
Ти полюби моє найменування,
Тоді й мене полюбиш. Я – бажання.
Переклав Олександр Грязнов
