Вільям Шекспір – Сонет 139 – Не спонукай мене: Вірш

Не спонукай мене, щоб я твою
Виправдував неправду і образу.
Убий мене безжалісно й відразу
Без хитрощів, в одкритому бою.

Скажи, що іншу ти любов зустріла,
Лише очей від мене не ховай.
Хай твого погляду убивчі стріли
Мене, беззбройного, разять. Нехай!

Твоїх очей мені вже сила знана:
Блаженство в них з трутизною злилось.
І, може, їх відводиш ти, кохана,
Щоб ними вбити іншого когось.

Не треба жалощів. Хай любі очі
Мене уб’ють — я смерть прийму охоче.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

Не намагайся виправдать обман
І серцю заподіяну образу.
Не завдавай мені підступних ран,
А словом правди вбий мене відразу.

Скажи, що любиш іншого, проте
Не відвертай з усмішкою сумною
Від мене погляд. Досі ще росте
Твоя колишня влада наді мною.

Ти знаєш силу погляду твого:
Вже не одну ти душу загубила.
Можливо, не бажаючи того,
Мене ти милосердно пощадила?

О, не відводь очей, змінивши ціль!
Убий мене, щоб припинився біль!

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 139 – Не спонукай мене":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 139 – Не спонукай мене: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.