Любов — мій гріх, твоя ж чеснота — гнів.
Гнів на мій гріх, на ті любовні квіти.
Та зваж пороки наші, щоб узріти
Що я на докір твій не заслужив.
А годен я докорів і образ, —
То вже ж не з уст, які, запавши в нестям,
Уже споганили себе не раз
Ламанням слів, брехнею і безчестям.
Природно це, — мене і не вражає,
Що ти когось, а я тебе люблю.
Сій жаль в душі своїй. З його врожаєм
Діждеш і ти від іншого жалю.
Отямсь, безжалісна й несамовита,
Бо власним будеш прикладом побита.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Любов – мій гріх; і справедливий гнів
У тебе до гріховного кохання,
Хоч я не заслужив недобрих слів,
Якщо між нами зробиш порівняння.
А заслужив – то не твої вуста
Мої гріхи повинні викривати!
Зневажена давно їх чистота,
Твої безчесні вчинки ждуть відплати.
Моя любов до тебе не мине.
Тебе я домагаюся щосили.
Тож не засуджуй за гріхи мене,
Щоб і тебе також не засудили.
Якщо відмовиш в жалості, то знай:
Тоді й сама на жалість не чекай!
Переклав Олександр Грязнов
