Вільям Шекспір – Сонет 149 – Я не люблю тебе: Вірш

Я не люблю тебе? Жорстока ти!
Коли б чуття мої уже згоріли,
Чи б міг з тобою я на себе йти,
З твоїх бійниць метать на себе стріли?

Чи з ворогом твоїм дружить я смів,
Любив того, на кого маєш око?
Як ти до мене виявляла гнів,
Чи я себе не бичував жорстоко?

Чи є в мені гординя, що взяла б
У тебе службу вірну — за образу?
Твоїх пороків я слухняний раб,
На все готов з очей твоїх наказу.

Ненавидь, люба, — смак пізнав я твій:
Ти любиш зрячих, я ж давно сліпий.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

Хіба, жорстока, скажеш ти, що я
Тебе уже ніскільки не кохаю?
Тобою воля зламана моя,
Про себе я з тобою забуваю.

Чи я служу ненависним тобі?
Чи я дружу з твоїми ворогами?
Коли мене образиш, далебі,
Себе корю останніми словами.

Яку з чеснот я поважаю так,
Щоб це кохання я вважав ганьбою?
Ворожість у очах твоїх – то знак,
Що розлучитись мушу я з тобою.

А привід для ворожості простий:
Ти любиш зрячих, ну а я – сліпий.

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 149 – Я не люблю тебе":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 149 – Я не люблю тебе: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.