Заснув Амур, тримавши смолоскипа;
Одна з дівчат Діаниних тоді
Взяла вогонь, що з рук Амура випав,
Та й погасила нишком у воді.
Вогнем любовним у долині гаю
Нагрілось раптом зимне джерело
І від недуг болящим помагає,
Бо дивний чар навіки зберегло.
Ту головешку запаливши знову
З очей моєї милої, хлоп’я
Грудей моїх торкнулося. В діброву
Ходив купатися даремно я.
Бо купіль та зціля мої недуги,
В якій божок вогню добув удруге.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Бог Купідон дрімав серед дібров,
А німфа-жартівниця ухопила
Той смолоскип, що збуджує любов,
І в джерело студене опустила.
Вогонь погас від холоду води,
Та джерело нагрілось, закипіло.
І стали хворі сходитись туди
Купанням в ньому лікувати тіло.
А Купідон новий вогонь здобув
З твоїх очей, і факелом кохання
Моїх грудей для досліду торкнув.
З тих пір і я ходив на лікування.
Та від води я ледве не зачах,
Бо зцілення моє – в твоїх очах.
Переклав Олександр Грязнов
