Рівнять тебе до літньої пори?
Ти сталіший, чарівніший від неї.
Весняний цвіт зірвуть лихі вітри,
І літа мить мигне лиш над землею.
Небесне око розсипа жарінь,
А то сховається в часи негоди, —
І на красу, бува, лягає тінь
В мінливості примхливої природи.
Твоєму ж літу в осінь не ввійти,
Рокам краси твоєї не зітерти,
І смерть тебе не годна досягти, —
В моїх словах ти не підвладний смерті.
Аж доки дишуть люди, бачить зір —
В моїх словах ти житимеш, повір!
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Тебе не порівняю з літнім днем:
За нього ти помірніший і кращий,
Бо не буває літа без проблем,
Хоч працівник із нього роботящий.
То сонце нас безжалісно пече,
То лик його приховує негода,
То грім гримить, то злива дах січе –
Весь час дивує примхами природа.
А у твоєму небі вічна синь,
Краса не блякне і не в’януть квіти.
І Смерть тебе не заховає в тінь –
Ти у рядках поета будеш жити.
Серед живих ти будеш до тих пір,
Допоки серце б’ється й бачить зір.
Переклав Олександр Грязнов
