Ні, я не йду тропою віршоробів,
Що оди тчуть з фальшивої краси,
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.
Своїх я уст брехнею не поганив,
Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.
У вірші правда — над усе для мене,
І я писав, що мила — чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.
Мою любов хвалити не годиться, —
Вона не крам, що продають в крамницях.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Не тішить розмальована краса.
Даремно намагаються поети,
Закликавши на поміч небеса,
Їх Музу надихнути на сонети.
Даремно застосовують вони
Затаскані і пишні порівняння
Із зорями, із квітами весни,
Із місяцем, із променем світання.
Правдивий я у віршах і в житті.
Тож я пишу, не криючись, що мила
Звичайна, хоч приваблива, як ті,
Кого в любові мати народила.
Не вихваляю я любов свою –
Її нікому я не продаю!
Переклав Олександр Грязнов
