Стомившись працею, чекаю ночі.
Щоб любий сон у ліжку віднайти,
Та мисль моя заснуть тоді не хоче;
Всю ніч до тебе зводячи мости,
Вона іде шляхами пілігрима
Крізь біль і сум, крізь темряву ночей.
І, не змикаючи й на мить очей,
Я бачу пітьму, що й сліпому зрима.
В ній, щастя я шукаючи своє,
Очима серця в темноті знаходжу
Чарівну тінь, на самоцвіт похожу, —
Від неї ніч прекрасніша стає.
Так серцем вічно рвусь я за тобою,
Вночі і вдень не знаючи спокою.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Стомившись від важкого мандрування,
Лягаю я у ліжко, щоб заснуть,
Та розум, одурманений коханням,
Негайно знову вирушає в путь.
Думки і мрії, ведучи до тебе,
Сни відганяють від моїх повік.
І я в пітьму щоночі без потреби
Вдивляюсь, як незрячий чоловік.
Я покладаюсь лиш на зір уяви,
Котрий мені твою малює тінь.
І образ твій, немов на тлі заграви,
Веде мене у світлу далечінь.
Я спокою без тебе не знайду:
Вночі і вдень все за тобою йду.
Переклав Олександр Грязнов
