Ти провіщала день мені погожий,
І я пустився без плаща у путь.
Зненацька хмари з обрію пливуть,
І лається дощ, на водоспад похожий.
Хоч промінь твій, пробившись із-за хмар,
І осушив мене, й зігрів по бурі,
Та залишився на душі тягар
На довгі дні, безрадісно-похмурі.
Нехай ти каєшся й тремтять уста,
Та спочуттям не виправити лиха,
Бо горе кривдника — мала потіха
Тому, хто скривдження несе хреста.
О сльози ці — твого чуття перлини! —
Вони змивають всі твої провини.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Я нині без плаща подався з дому,
Бо днину обіцяла ти ясну.
Попав я в бурі клекітну содому,
А ти сховалась в тучу грозяну.
І, хоч лице моє, дощем побите,
Ти осушила, вийшовши з-за хмар,
Лишилося в мені несамовите
Страждання – підступу твойого дар.
Ти каєшся, та болю навісного
Тобі не втихомирити й на мить:
Покривджений не має втіхи з того,
Коли душа і в кривдника болить.
Але, о сльози, почувань перлини! –
Обернуті в скарби твої провини.
Переклав Дмитро Павличко
* * *
Погожий день мені ти обіцяв,
І без плаща я вирушив із дому.
Та у дорозі дощ мене застав
І слух мій приголомшив гуркіт грому.
Хай сонячно всміхнувся ти мені
І осушив забризкане обличчя.
Та що мені подачки незначні,
Що не лікують рани й протиріччя?
Твоє зніяковіле каяття
Хіба що здатне викликать досаду,
Бо кривдника ганебне співчуття
Дає мені лише слабку розраду.
Та ці перлини сліз і ці страхи
Спокутують усі твої гріхи.
Переклав Олександр Грязнов
