Існує двоє нас — я визнаю, —
Хай ми одними зв’язані чуттями.
На честь непоганьбовану твою
Не упадуть моїх пороків плями.
В коханні нашім — щастя навзаєм,
Та різні прикрощі, які так часто,
Чуттів не шкодячи, ми визнаєм, —
Змагають нашу зустріч обікрасти.
На бачності я маюсь, щоб тобі
На людях не послать, бува, привіту,
Бо міг би тим віддать тебе ганьбі
В очах зломовного пустого світу.
Так, я люблю тебе, й любов моя
Несе в собі ясне твоє ім’я.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Я визнаю, що ми – окремі люди,
Хоча кохання об’єднало нас.
Нехай слова безчестя і огуди
Мені лиш завдають гірких образ.
Одна мета у нашого кохання,
Хоч гіркота у кожного своя.
Їй не розбити дружнього єднання,
Та радощі усе ж втрачаю я.
Тебе не маю права впізнавати,
Щоб не завдати сорому тобі.
І ти мене не мусиш вихваляти,
Надавши зайві зачіпки ганьбі.
Люблю тебе таким, яким ти є:
Ти – честь моя і схвалення моє!
Переклав Олександр Грязнов
