Як батькові, що старості дійшов,
Дає снагу дітей потужний ріст,
Так і мене збагачує любов,
Краса твоя, становище і хист.
Твій розум, слава, честь, шляхетний рід, —
Все враз чи щось одне з ціннот отих
І на мені лишає добрий слід:
Прищеплено ж мою любов до них.
Не знать мені зневаги і нужди,
Коли такі скарби у тебе є, —
Твоєї слави часточка завжди
Звеличує дрібне життя моє.
В тобі — межа моїх стремлінь і мрій,
І суть твоя — увесь достаток мій.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Як неміч батька радують прості
Синівські молодечі привілеї,
Так я черпаю радість у житті
Із гідності і вірності твоєї.
Краса, багатство, знатність, розум твій, –
Всі разом, чи окремо – я не знаю, –
Дали тобі корону, друже мій,
А я любов до неї долучаю.
І я тоді не бідний, не слабкий,
Не знехтуваний світом чи невмілий.
Я – тінь твоя. Достаток твій такий,
Що часточка від нього – статок цілий.
Тобі бажаю радості без меж;
Як ти щасливий, я щасливий теж.
Переклав Олександр Грязнов
