Яких ще тем примхливій музі треба,
Коли ти в вірш таку вдихаєш суть,
Що кращої явить не зможе небо
І папірцям слова не віддадуть.
І в тім твоя, а не моя заслуга,
Якби слова у віршах зацвіли,
Бо лиш душа німа і недолуга
Красі твоїй не висловить хвали.
Будь музою десятою поету,*
Від решти муз гарнішою стократ, —
І образ твій повік не кане в Лету,
Ти в цих словах не знатимеш утрат.
І славу нам ділити по заслузі:
Мені — за труд, а за натхнення — музі.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Як може в Музи зникнути натхнення,
Коли предмет оспівування – ти?
Невже вона красу твою й імення
Не здатна на папір перенести?
Якщо хоч щось з написаного мною
Уваги варте, дякуй лиш собі
За те, що Муза не була німою.
Ти – джерело натхнення, далебі.
Десята Муза ти тепер для мене.
Вона цінніша вдесятеро тих,
Хто підганяв моє перо натхненне
Колись раніше, дев’яти старих.
Нехай же уславляє сьогодення
Мене за працю, Музу – за натхнення.
Переклав Олександр Грязнов
