Як можу я хвалить твої чесноти,
Коли удвох — одна істота ми?
Я тим хвалив би сам себе супроти
Звичаїв добрих, визнаних людьми.
Тож будьмо нарізно, й любов, нам дану,
Тепер двома іменнями зовім,
Щоб я, відділений, належну шану
Складати міг ціннотам лиш твоїм.
Ти завжди болісна, розлуко люта,
Зате, дозвілля маючи запас,
Любовні мрії вміють обманути
Тверезу думку і повільний час.
І я, твоя відторгнута частина,
Хвалю тебе, моя любов єдина.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Як можу я оспівувать тебе,
Якщо ти сам – моя найкраща частка?
Що дасть мені уславлення себе?
Бо вславлення тебе – то хитра пастка.
Давай окремо жити, щоб ім’я
Єдиного позбулося кохання,
Щоб завдяки розлуці зміг би я
Хвалу тобі співати без вагання.
Була б розлука мукою, якби
Дозвілля не давало нам свободи
Заповнювати кожен час доби
Думками про любов і насолоди.
Розлука навпіл ділить нам серця,
Та все ж благословенна мука ця.
Переклав Олександр Грязнов
