Коли б то плоть на мисль було можливо
Мені змінить хоч на короткий час,
Я б відстань подолав несправедливу,
Що безконечністю лягла між нас.
Хай доля занесла б, немов пилину,
Мене в найбільш віддалені світи,
Я б, перетнувши океан; прилинув
До місць, в яких перебуваєш ти.
Та я не мисль і вільно так не лину
В той світ, що заховав твою красу, —
Корюсь я силі простору й часу,
Бо створений, як всі, з води і глини.
Вода — невтішних сліз моїх потік;
Земля — я до землі приріс навік.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якби з думок моє складалось тіло,
Як легко перенісся б я тоді
Туди, де ти! Ніщо б не зупинило
Мене ні на землі, ні на воді.
Де був би я спочатку – неважливо,
Хай на шматку найдальшому землі,
До тебе блискавично і сміливо
Полинув би у думки на крилі.
Але, на жаль, складаюсь переважно
Я з елементів двох – землі й води.
Тому услід за думкою відважно
Не здатен я полинути туди.
Земля, – до неї міцно я приріс;
Вода, – я ллю струмки невтішних сліз.
Переклав Олександр Грязнов
