Старанно я, готуючись в дорогу,
Майно своє ховаю під замки,
Щоб гість незваний до набутку мого
Пожадливої не простяг руки.
А ти — джерело муки і відради,
Найбільша цінносте мого життя,
Перед якою й золото — сміття,
Тебе хто-будь, побачивши, украде.
Куди ж мені сховать тебе? Хіба що
В єдиний сховок — до моїх грудей,
Щоб не наважився з лихих людей
Привласнити мій скарб якийсь ледащо,
Та скарбу цього не сховать ніде, —
Його і в серці злодій віднайде.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Як часто, вирушаючи у путь,
Я замикав дрібнички у господі,
Щоб на моє багатство посягнуть
Не міг незваний гість чи просто злодій.
А ти, кого мені найбільше жаль, –
Мій кращий скарб і мій двійник почасти,
Моя розрада і моя печаль, –
Тебе у мене кожен може вкрасти.
На чесність не надіючись чужу,
Я не закрив тебе у жодній скрині.
Тебе в своєму серці бережу –
Єдиному притулку для святині.
Тебе не вкрадуть з прихистку цього,
Хоч вільний ти покинути його.
Переклав Олександр Грязнов
