Проснись, любове! Чи твоє жало
Не дошкульніше, аніж голод лютий?
Нехай найкраще снідання було,
Та без вечері важко нам заснути.
Так і любов голодний погляд свій
Сьогодні погамує до нестями,
А взавтра знову необхідно їй
Втішатися коханими вустами.
Щоб не зазнати збайдужіння ран
В щоденного побачення хвилини,
Нехай до зустрічей ведуть стежини
Через страшний розлуки океан.
Нехай зима розлук несе кайдани,
По ній весна ласкавіша настане.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Не спи, любове! Мусиш все життя
Від голоду і спраги потерпати.
Хоч як багато їжі і пиття,
Назавжди їх не можна вгамувати.
Нехай сьогодні мій голодний зір
Досита нагодований тобою,
Та завтра він, як ненаситний звір,
Готовий до наступного двобою.
Щоб не спіткав коханців дух нудьги,
Хай океаном буде час розлуки,
Щоб, сходячи на різні береги,
Вони назустріч простягали руки.
Нехай зимою зробиться цей час,
Щоб літо стало бажаним для нас!
Переклав Олександр Грязнов
