Твій вільний раб, ладен я день при дні
Тобі єдиній слугувати вірно,
Найменшу примху виконать покірно
В години рабства, дорогі мені.
Я проклинать не смію навіть скуки,
Чекаючи на твій жаданий зов.
Коли ж слузі накажеш вийти знов, —
Мов дар, він прийме гіркоту розлуки.
Ревнива мисль не сміє підійти
До справ твоїх, заглянути в ті справи.
Я, раб німий, лиш думать маю право:
Щасливі ті, хто зараз там, де ти.
Роби, що хоч. Моє чуття незриме
І зраду, й глум покірливо нестиме.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якщо я раб, то що ж мені робити,
Як не чекати мовчки на наказ?
Тобі я намагаюсь догодити
І лиш на це постійно трачу час.
На довгий хід годин не нарікаю,
Не лаю гіркоту розлуки теж,
Допоки під дверима я чекаю,
Коли мене нарешті ти позвеш.
Не дозволяю я думкам ревнивим
Переступати вільно твій поріг.
Не скаржачись, вважаю я щасливим
Того, хто поруч буть з тобою міг.
Любов наївна здатна все пробачить,
Бо злого у тобі вона не бачить.
Переклав Олександр Грязнов
