Якщо на світі не бува нового,
Лиш плин повторний явищ і речей,
То блуд який це розуму людського, —
Знов тяж нести вже роджених дітей.
Якби вернуть я міг роки уперті
В п’ять сотень кіл, що сонце їх пройшло,
І в древніх книгах, де й слова затерті,
Я віднайшов ясне твоє чоло, —
Дізнав би я, що в дні далекі знали
Про чудо це — краси земної цвіт,
Вони чи ми вперед сягнули далі,
Чи вічно йде шляхом повторень світ.
Я певен, що в минулому поети
Вславляли менш достойнії предмети.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якщо нового в світі вже нема
І ніде взятись Істині чи Слову,
То бідний розум мучиться дарма,
Чуже дитя народжуючи знову.
Якби, вернувшись на віків зо п’ять
В минулі дні, далекі й загадкові,
В прадавній книзі зміг я відшукать
Твій милий образ, втілений у слові,
Тоді б я знав, що думали в ті дні
Про диво це, довершене, хоч тлінне.
Ми стали досконаліші чи ні?
Чи все навкруг лишилося незмінне?
Та певен я, що древності уми
Захоплювались гіршими людьми.
Переклав Олександр Грязнов
