Чи це з твоєї волі образ твій
Являється примарою щоночі,
Розплющує мої дрімотні очі,
Відгонить сон і нищить супокій?
Чи це до мене шлеш ти свого духа, —
Слугу й раба ревнивих підозрінь, —
Щоб при мені він, як незрима тінь,
Моїх учинків наглядав і слухав?
О ні! Не досить любиш ти, щоб тим
Себе й вночі тривожить без потреби.
Це, біля мене ставши вартовим,
Моя любов піклується про тебе,
Щоб ти була щаслива уві сні —
Комусь близька, для мене — в далині.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Чи не з твоєї волі образ твій
Мене бентежить в безгомінні ночі,
Сни відганяє від тремтливих вій
І не дає мені зімкнути очі?
Чи твій то дух приходить уночі,
Щоб зважити думки мої і вчинки,
І ревнощі, – обману шукачі, –
Моєму мозку не дають спочинку?
О ні! За що я мучусь – не збагну.
Проте, кручуся у пітьмі на ложі.
Не ти – моя любов не знає сну,
Стоїть вона зі мною насторожі.
Я не забудусь сном, хоч би й слабким,
Допоки ти не знати де і з ким.
Переклав Олександр Грязнов
