Гріх себелюбства — гріх моїх очей,
Душі і тіла непростимий гріх.
І лікування марне тут: ачей
Гріха не вирвати з грудей моїх.
Отож і малював мій зір мене
Вродливцем пишним з голови до ніг.
І серце вірило моє дурне,
Що вродою усіх я переміг.
А в дзеркалі (лукавий фарисей!) —
Подоба зморщена — моя чи ні?
О грішне око! Як же хворий сей
Все бачене шельмує в маячні.
Тебе повсюдно в серці я несу,
Тож око й віддає твою красу.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Любов до себе володіє зором,
Хвилює душу, охопила плоть.
Даремно сподівався я, що сором
Цей смертний гріх зуміє побороть.
Це почуття настільки невтоленне,
Що неможливо хибність осягти:
Мені здається, кращого за мене
Порядністю й красою не знайти.
Коли ж покаже дзеркало всю згубність
Прожитих літ і старості ознак,
Я проклинаю власну себелюбність:
Було б жахливо помилятись так!
Я підміняв себе тобою, бачу,
І вихваляв твою красу юначу.
Переклав Олександр Грязнов
