Настане час, коли мою любов,
Так, як мене, зігнуть додолу роки,
І в жилах юна охолоне кров,
І ляжуть зморшки на чоло глибокі;
Твій ранок ступить на нічний поріг,
І меркнути почнуть весняні шати,
І всі скарби, що ранок їх беріг,
Не будуть більше золотом блищати.
Про час отой фортеця в мене є,
Де слова мідь, певніша від гармати,
Здола красу, як не життя твоє,
Від часу згубного обороняти.
Твоя фортеця — чорні ці рядки,
І врода в них переживе віки.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Супроти днів, коли моя любов,
Як я тепер, зістариться дочасно,
Коли з роками охолоне кров
І на обличчі зморшки ляжуть рясно,
І молодості ранок добреде
До безнадійних сутінок старіння,
І зникне з виду невідомо де,
Неначе скарб, твоя краса весіння –
Супроти цього зброю я припас
І захистить тебе дістав нагоду,
Щоб з пам’яті ножем безжальний Час
Не вирізав життя твоє і вроду:
Єдина зброя – чорні ці рядки,
Де юність зеленітиме віки.
Переклав Олександр Грязнов
