Мідь і граніт, земля і океани
Не вистоять під натиском часу.
Тож як твою оборонить красу,
Тендітна квітко, витворе весняний?
Проти облоги войовничих днів
Чи може встояти дихання літа,
Коли в покорі никне міць граніту,
Нікчемна перед пащею віків?
О скорбна думо, марення безсиле!
Для свіжості земної красоти
Хто може сховище тривке знайти,
Щоб від часу спасти обличчя миле?
Та над сторіччями краса твоя
З мого чорнила, може, засія.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Якщо вже мідь, граніт, земля і море
Підвладні Часу, що руйнує все,
Хто нездоланність смерті переборе,
Від Часу хто красу твою спасе?
Як зберегти медовий запах літа
У квітці, що відкрита всім вітрам,
Коли облога днів несамовита
Руйнує вежі і залізо брам?
Жахлива думка! Де мені сховати
Найкращий витвір від його творця,
Щоб він не міг довершеність псувати,
Стираючи красу з твого лиця?
І все ж красі твоїй поталанило,
Що є на світі вірші і чорнило.
Переклав Олександр Грязнов
