Ну, і чому живеш ти у гріхах,
Безчестя прикриваючи собою?
Щоб зло гострило світові на страх
Приховану твоїм іменням зброю?
Щоб фальш в’ялила мак твого лиця
І мертва тінь сягла живого сяйва?
Навіщо вроді фальш, адже ж оця
Живій троянді позолота зайва?
Чому живеш ти в дні, коли до дна
Природа вибрала краси криницю?
Тепер старчиха знічена вона,
Лише з твоєї жебрає скарбниці.
То й береже тебе, щоб в дні ганьби
Нам показать минулих літ скарби.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Чому в цей час, коли панує зло,
Ще й він живе, скрашаючи пороки?
Щоб, ним освячене, перемогло
Падлюцтво та безчестя темнооке?
Чому рум’янці в нього на виду
Відтворює косметика брехлива?
Чи треба підмальовувать в саду
Троянду, повну істинності й дива?
Чом він живе, як в ньому все старе,
Застигла кров давно від охолоди,
Чому Природа, мов жебрак, бере
Від нього підфальшовані клейноди?
Бере, аби сказати,- подивись.
Які багатства мала я колись!
Переклав Дмитро Павличко
* * *
Навіщо у пороках він живе?
Для того, щоб безчесність прикрашати?
Щоб шанування він здобув нове
Старим гріхам, убравши в свіжі шати?
Чому фальшиві фарби з щік його
Живі відтінки крадуть безсоромно?
Навіщо, не бажаючи того,
Красі у ґандж вбиратися невтомно?
Чому його природа береже,
Якщо вона примусити безсила
Палати щоки, і давно уже
Живою кров’ю не нуртує в жилах?
О, береже, щоб зрозуміли ми,
Які багатства втрачені людьми!
Переклав Олександр Грязнов
