Вільям Шекспір – Сонет 70 – Нехай ганьблять: Вірш

Нехай ганьблять, — не маєш в тім провини, —
Постійно в парі врода й поговір.
Так ворон чорний в чистім небі лине,
Та неба не бруднить крилом, повір.

Обмови ті — засвідчення чесноти
Твоєї чистої душі. Отак
До квітки ніжної плазує потай
Подібний лиходійствами хробак.

Хай в щит чеснот твоїх розбито стріли
І юних днів спокуса відійшла,
Та правда й чистота твоя зустріли
Не всі атаки підступу і зла.

А блиску не сягли б твого ці плями, —
Ти володіла б усіма серцями.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

За що ти звинувачуєшся – хтозна.
Боюсь, об’єкт для наклепу – краса.
Її завжди оздоблює підозра,
Як чорний ворон – чисті небеса.

Хула лише підтверджує чесноту,
Якій одвіку заздрить білий світ.
Порок найбільше полюбляє цноту,
А ти прекрасний, наче первоцвіт.

Років юнацьких засідки й забави
Ти обминув, безглузді бійки – теж.
Хоч це і додає чеснотам слави,
Наклепникам ти рота не заткнеш.

Якби звести підозри нанівець,
Ти б правив королівствами сердець.

Переклав Олександр Грязнов

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вільям Шекспір – Сонет 70 – Нехай ганьблять":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вільям Шекспір – Сонет 70 – Нехай ганьблять: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.