Як я помру, ти довго не тужи, —
Замовкне дзвін, і ти забудь про мене,
Коли на хробаків це світло денне
І ниций світ зміняю на чужий.
Читаючи оці слова кохання,
Руки не згадуй, що писала їх.
Щоб я тобі не завдавав страждання,
Похорони мене в думках своїх.
Коли очей моїх зімкнуться віки,
Ти не ловторюй більш моє ім’я.
Разом із подихом моїм навіки
Нехай погасне і любов твоя,
Я хочу, щоб після відходу мого
Ти не зазнала осуду людського.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Не плач за мною, мила, не заводь,
Як дзвони сповістять у скорбній тиші,
Що хробам оддали вже мою плоть,
Що відійшов я в засвіти гидкіші
За світ гидотний; я тебе люблю,
Тому волію, щоб мене назавше
Забула ти, ніж мала б од жалю
Всихати, ці рядки мої читавши.
А як згадаєш ти про мене знов
Тоді, коли змішаюся з землею,
Не побивайся – хай твоя любов
Погасне із свідомістю моєю.
Не хочу, щоб великомудрий тлум,
Твою скорботу піднімав на глум.
Переклав Дмитро Павличко
* * *
Коли помру, за мною плач не довше,
Ніж чутимеш сумний жалобний дзвін.
Він сповістить, що я, від вас пішовши,
Цей світ жахливий проміняв на тлін.
Якщо ти ці рядки перечитаєш,
Не згадуй руку, що писала їх.
Не хочу стати, хоч мене втрачаєш,
Причиною для прикрощів твоїх.
Коли над тілом трави зійдуть рясно,
Моє ім’я поглине забуття.
Бажав би я, щоб згасли одночасно
Твоє кохання і моє життя.
Не хочу, щоб, помітивши твій сум,
Жорстокий світ віддав тебе на глум.
Переклав Олександр Грязнов
