Як злий конвой — недуга і роки
Навік мене спровадить до острогу,
Тобі залишаться мої рядки —
Вогонь ясний, частина серця мого.
І будуть доказом — цей слід руки
Та жовтий клапоть аркуша старого,
Що тільки прах сточили, хробаки,
Не доторкнувшись до вогню святого.
Життя оденки в землю відійдуть, —
Їх легко б міг ножем своїм здобуть
Грабіжник лютий в закутку глухому, —
Тобі ж одній залишиться в віках
Не черепок світильника, не прах,
А пломінь серця, що згоріло в ньому.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Коли без права викупу мене
В тюрму довічну проведуть юрбою,
У віршах цих життя моє сумне
Залишиться, як пам’ять, із тобою.
Якщо ти переглянеш їх, в рядках
Ти знайдеш те, що нас колись єднало.
Нехай землі дістанеться мій прах,
Ти, втративши мене, втрачаєш мало.
Мій дух, все краще, що було в мені,
З тобою буде завжди наодинці.
Лиш осад, що залишився на дні, –
То здобич черв’яків або злочинців.
Для них – могили примітивний вміст,
Для тебе ж – вірша потаємний зміст.
Переклав Олександр Грязнов
