Згасання вроди дзеркало покаже,
Годинник — час, який марнуєш ти.
А мисль твоя, що на папері ляже,
Твій слід колись поможе віднайти.
Відбита зморшка в дзеркалі правдивім
До дум невтішних спонукає нас,
Відмірений годинником зрадливим
Летить у вічність невблаганний час.
Все те, що може пам’ять розгубити,
Цим білим аркушам віддай на схов.
Нехай живуть твойого мозку діти,
Красу душі відновлюючи знов.
Що більш читатимеш рядки забуті,
То більше зможеш мудрощів збагнути.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Покаже дзеркало, як врода в’яне,
Годинник – як хвилини марно йдуть.
Лиш думка та, що на папері стане,
Непроминальну демонструє суть.
Свічадо зморшку, схожу на могилу,
Тобі являє – радості нема,
І, відкрадаючи у тебе силу,
Проходить час, мов злодій, крадькома.
Сховай же в писане, миттєве слово
Те, що не може пам’ять зберегти;
Знайдеш колись доглянутих чудово
Дітей свого ума й зрадієш ти!
Вчарований забутими рядками,
Новими збагатишся ти думками.
Переклав Дмитро Павличко
* * *
Твій справжній вік це дзеркало покаже,
Ці стрілки втрату часу доведуть.
А цей рядок на чистий аркуш ляже,
І думку прочитають і збагнуть.
Правдиве скло відобразить гримасу
І зморщок сіть, яку старіння тче,
А твій годинник – незворотність часу,
Що крадькома до вічності тече.
Тож намагайся у слова розкуті
Вмістити все, що у житті знайшов.
Своїх дітей, думки свої забуті,
У цих рядках колись зустрінеш знов.
Хоч мудрості думки ці не навчать,
Та все ж собою книгу збагатять.
Переклав Олександр Грязнов
