Як пив один я з твого джерела,
Моє натхнення доблестю зростало.
Та хвора муза іншого знайшла, —
І вірш зів’яв, і грації не стало.
Я визнаю — ясне чоло твоє
Пера таки достойнішого варте.
Нехай там що пісняр тобі дає,
Та все з добра твого накрав пісняр те:
Чесноту прославляє, слово це
Тихцем укравши із твоєї вдачі.
Коли ж грабує і твоє лице, —
Хвалу красі склада співець ледачий.
За ці слова й подякувати гріх —
Це ж борг забрати в боржників своїх.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Допоки я один в тобі шукав
Поезію, виблискували вірші.
А зараз чи талант мій занепав,
Чи хвора Муза поступилась іншій?
Я сподіваюсь, вміліший поет
Моє кохання зможе змалювати,
Хоча і він прикрасить свій сонет
Лиш тим, що пощастить у тебе взяти.
Йому ти поведінкою даси
Можливість цноту вихваляти завше.
Охоче він додасть тобі краси,
З твого обличчя попередньо вкравши.
Отож, не довіряй його словам:
За все тобі завдячує він сам.
Переклав Олександр Грязнов
