Із музою моєю ти не в шлюбі,
То й безсторонньо дивишся на труд,
Що, присвятивши вроді твоїй любій,
Поет дає тобі його на суд.
Взірцем, як мудрості, так і краси,
Стоїш та над усі мої похвали
І прагнеш ти, щоб у нові часи
Твою красу повніше оспівали.
Нехай співають, звівшись на котурни,
Та риторичністю фальшивих слів
Нездатні модники літературні
Мій щирий, дружній заглушити спів.
Блідих фарбують за новим звичаєм,
А в тебе фарб і власних вистачає.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Ти шлюб з моєю Музою не брав,
Тож можеш без ганьби переглядати
Книжки писак, які собі придбав
За похвалу й облесливі присвяти.
Твій розум, як і зовнішність твоя,
Прекрасніші за будь-які похвали.
Тому шукати знову мушу я
Хоч щось свіжіше, ніж тобі писали.
Поети! В риторичній боротьбі
Я не спростую вигадане вами.
Та вір у те, що написав тобі
Правдивий друг правдивими словами:
Бліде обличчя вимагає фарб,
Тобі ж нема що ставити на карб.
Переклав Олександр Грязнов
