Я на твоїм лиці не бачив гриму,
Тому не знає фальшу мій сонет.
Краси твоєї не затисне в риму
Рядків найкращих ні один поет.
Тож хай сама нам неосяжна врода
Зведеться в величі на повен зріст,
Запевнивши: слова — убогий вміст
Для чар, що нам явила їх природа.
Німотство ганиш ти? Зате хвали
Та слави годен я в науку іншим,
Які безжально недолугим віршем
Красу живцем до ями потягли.
В одному оці маєш більш ти вроди,
Ніж двох твоїх співців хвалебні оди.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
У віршах не шукай свого портрета.
Не зможуть перевершити красу
Всі жалюгідні засоби поета,
Які тобі в дарунок принесу.
Твоїх заслуг уславлення невдатне –
Наочна демонстрація того:
Перо поета висловить не здатне
Всю досконалість образу твого.
Не став мені мовчання за провину.
Для мене честь найвища – німота.
Пуста хвала приводить до загину,
В мовчанні розквітає красота.
У кожному з очей твоїх – життя,
То як я їх уславлю до пуття?
Переклав Олександр Грязнов
