Прощай, моя короткочасна мріє, —
Ні, не про мене золоті скарби:
Жебрак, що носить латані торби,
Про золото і марити не сміє.
Не маючи на те заслуг і прав,
Тебе в дарунок я прийняв від неба,
І мучився, неначе щось украв,
І знав, що крадене вернути треба.
Ти помилково скарб дала мені,
Ціни йому великої не знавши.
Прийшли печальні й неминучі дні
З чужим добром розстатися назавше.
Я був царем, посівши пишний трон,
Та зникло все, коли скінчився сон.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Прощай! Тебе тримати я не смію,
Хоч над усе ціню любов твою.
Не оплачу я те, чим володію,
І я назад заставу віддаю.
Ніколи я не вів тому рахунок,
Чим володів із дозволу твого.
Не заслужив нічим я цей дарунок,
Тож повернути змушений його.
Можливо, у мені ти помилявся,
Чи дарував, не знаючи ціни?
Але тепер без тебе я зостався;
Розраду надають мені лиш сни:
Я в снах нічних ношу твою корону,
Але світанок позбавляє трону.
Переклав Олександр Грязнов
