Коли, свої виправдуючи зради,
Нарузі віддаси мене й ганьбі,
Я сам допомагатиму тобі,
Себе ганьбитиму я без пощади.
Найкраще знаючи всі власні вади,
В них ладен я відкритися юрбі,
Твоєї правоти і честі ради
Найбільшу кривду спричинить собі.
Та в жертві цій здобуток мій багатий
Покриє легко всі мізерні втрати,
Моє безчестя, кривди і жалі,
Бо знатиму — не марно слугував я:
Тавро, лукавства, зради і безслав’я
Не запалало на твоїм чолі.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Коли мене принизити навік
Захочеш ти, піддавши глузуванню,
Відверто я на твій пристану бік,
Не давши шансу жодному ваганню.
Свої я знаю слабкості, й тому
Тобі у помсту не завдам я болю.
Усі докори з тебе я зніму
І честь твою зганьбити не дозволю.
Я сам від цього виграш розділю,
Страждаючи коханням безнадійним:
Те, що собі на шкоду я зроблю,
Окупиться мені добром подвійним.
Нехай зазнаю я неправоти,
Щоб праведником виявився ти!
Переклав Олександр Грязнов
