Ну й кинь мене — найгірше учини, —
Я все-таки не знатиму розстання,
Бо вік сягне мій лиш далечини,
В якій зупиниться твоє кохання.
Тож не боюсь найбільшого із лих,
Коли в найменшому — моя могила.
Від примх твоїх, твоїх учинків злих
Мене ласкава доля захистила.
Несталістю мене ти не зведеш,
Бо я живу лиш до твоєї зради.
Любов і смерть — мені одне і те ж,
І гам, і там є джерело відради.
Та радощів без смутку не знайти, —
Чи ж певен я, що вірна зараз ти?
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Вкради себе у мене, поборовши
Зв’язок сердець, немов ланцюг оков.
Життя моє триватиме не довше,
Аніж твоя ув’язнена любов.
Мене найгірше лихо не лякає –
Скінчу життя в найменшому із них.
Любов давно залежності не має
Від настрою твого і примх твоїх.
Мене б тепер не засмутила зрада
І непостійність не злякала б теж.
Душа моя печальній долі рада:
Я був твоїм, і ти мене уб’єш!
Тобі я вірю, хоч не знаю сам:
Чи є любов, яка б не мала плям?
Переклав Олександр Грязнов
