Вважатиму, що вірна й досі ти,
Хоча любов уже не пломеніє.
Хай погляд тут, — душа твоя і мрії
Далеко так, що їх не досягти.
Бувають погляди — сердець свічада,
Де б жодна думка скритись не змогла.
Але в твоїх — одна лише принада,
Ні крапельки презирства або зла.
Бо в них — угодно так, напевне, богу —
Нехай брехнею зганьблені уста, —
Цвіте любов постійно, й чистота,
Неначе тінь, іде з тобою; в ногу.
Твоя краса у дні недобрі ці —
Мов яблуко у Євиній руці.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Що ж, буду жити, вірячи у вірність,
Хоч це не так: ти зраджуєш мені
І за кохання видаєш манірність;
Зі мною зовні, серцем вдалині.
Ненависті в очах твоїх немає
І не віщує щось мені біди.
Невірність на обличчі залишає,
Як правило, розбірливі сліди.
Та, видно, так бажають вищі сили:
Хоч би які були твої думки,
Щоб риси маску вірності носили
Безгрішності солодкій завдяки.
Ти маєш сутність і красу ту ж саму,
Як плід, що Єва піднесла Адаму.
Переклав Олександр Грязнов
