Хто б міг чинити, а не чинить зла
І втрим знаходить вчинкові лихому,
Хто інших зрушить, сам же, мов скала,
Стоїть серед спокуси нерухомо, —
Тому у спадок — неба благодать
І вся земля з коштовними дарами.
Він там володарем спромігся стать,
Де інші стали тільки наймитами.
Лілеї влітку — любі пелюстки,
Хай прийде час, зів’яне та лілея.
Та як у ній осядуть хробаки,
Тоді й бур’ян миліший нам від неї.
Так і краси солодкої взірець
Зведе життя порочне нанівець.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Хто, маючи можливість зло чинить,
Обачливий і обережний в русі,
Хто, рухаючи інших, сам стоїть
Мов камінь, непіддатливий спокусі –
Тому дарує небо благодать
І скарб оберігає від розтрати,
Бо він природній величі під стать,
А інші мають велич шанувати.
Леліє сонце кожен пелюсток
У квітці, що сама цвіте і в’яне.
Якщо ж притулок в ній знайшов порок,
Тоді бур’ян за неї кращим стане.
Як наймиліші речі – то обман,
Гнилі лілеї гірші за бур’ян.
Переклав Олександр Грязнов
