Ти — сяйво чисте і в гріхах своїх,
Які тебе, мов тля троянду, вкрили,
У ніжні пелюстки повитий гріх,
Таким здається безневинно милим.
Злі язики ганьблять твій кожен крок,
На те підстави маючи, я певен,
Але чеснотою стає порок,
Лише твойого імені сягне він.
Що за житло дістав підступний блуд,
Твою красу обравши за колиску,
В такій пишноті не помітний бруд
Моїм очам, прижмуреним від блиску.
Цим перевагам, серце, є межа,
Вживанням частим туплять і ножа.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Мов пелюстки троянди, що від всіх
Ховають червоточини таємні,
Ти у прикраси одягаєш гріх,
Щоб милими зробити справи темні.
Чутки торочать про твої діла.
Цей поголос ім’я твоє плямує.
Та похвалою робиться хула,
Коли краса несхвалення спростує.
Який палац, який прекрасний дім
Ти надаєш своїм ганебним вадам,
Де кожну пляму, ґандж, відомий всім,
Приховує краси казкова влада!
Цей привілей пильніше бережи,
Бо навіть меч псується від іржі!
Переклав Олександр Грязнов
