Розлуки час — зимою був мені,
Хоч рік сягав лише свого полудня.
Який туман, які похмурі дні,
Яке спустошення і холод грудня!
Скінчилось літо, і за ним услід
Ступає осінь в золотій короні,
Несучи важко в благодатнім лоні
Свої дари — землі дозрілий плід.
Та всі дари і всі плоди на світі —
Мов сироти без матері в сім’ї.
Нема тебе — і мовкнуть солов’ї
В кущах троянд, в зеленім верховітті.
А там, де й чуть синички вбогий свист,
Зими злякавшися, тріпоче лист.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Мені здалося, що була зима,
Коли тебе не бачив я, мій друже.
Який мороз стояв, як пітьма!
Як в серці грудень панував байдуже!
За час розлуки літо відійшло,
Змінилось все осінньою порою.
Її вдовине черево несло
Рясний врожай, зачатий ще весною.
І все ж врожай цей видався мені
Дитям, яке сирітство вже чекає:
Нема тепла, коли ти вдалині,
Без тебе і пташина не співає.
Ходжу я сиротою між людьми,
І лист тремтить в передчутті зими.
Переклав Олександр Грязнов
