Ми розійшлись, коли будили весну
Дзвінкого квітня сурми голосні,
І лик Сатурна крізь глибінь небесну
Всміхавсь назустріч молодій весні.
Та солов’ї і пахощі конвалій,
Принади всі воскреслої землі
Не вабили мене. Як уві млі,
Тягнувся час в байдужості тривалій.
Бо і троянд багрянисті вогні,
І найніжніша білина лілеї —
Лиця ясного милої моєї
Ніяк не можуть замінить мені.
Без тебе чари пишної природи —
Неначе тільки тінь твоєї вроди.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
П’янкого квітня музика безжурна
Нас розлучила покликом своїм,
Коли яскрава зірочка Сатурна
Сміялась і стрибала разом з ним.
Та спів пташок, і пахощі, і краски
Весняних квітів не допомогли
Народженню історії чи казки
Про дивні луки, де вони росли.
І пелюстки, що лілії розкрили,
І цвіт троянд, – зразок для красоти, –
Нагадуючи, все ж не замінили
Тих щік і вуст, що маєш тільки ти.
Була зима в мені, а їх цвітінням
Я милувався, як твоєю тінню.
Переклав Олександр Грязнов
